Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №910/1887/14
Постанова ВГСУ від 18.11.2014 року у справі №910/1887/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 910/1887/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014

зі справи № 910/1887/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ХОРС" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС"),м. Київ,

до державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (далі -Підприємства), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "БУКОВИНА" (далі - ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА"), м. Чернівці,

за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України (далі -Прокуратура), м. Київ,

про стягнення 207 818, 20 грн. завданих збитків.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС"- Корнієнко Т.Ю. предст. (дов. від 30.01.2014)

Підприємства - Демський А.Л. предст. (дов. від 27.12.2013)

ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА"- не з'явився

Прокуратури - Яговдік С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 207 818,20 грн. завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/1887/14 (судді Ващенко Т.М.- головуючий, Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 22, 623 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано недоведеністю заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу та понесення останнім збитків у формі упущеної вигоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 (судді Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано доведеністю існування складу правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідності та стягнення з відповідача завданих збитків.

Підприємство, посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" просило залишити поставу апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Судом одержано письмові пояснення від третьої особи, у яких остання, зокрема вказує про неможливість направити представника у судове засідання.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 30.09.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавцем та ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" як орендарем укладено договір оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір № 4476);

- відповідно до пункту 1.1 Договору № 4476 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв.м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі державного підприємства "Завод 410 ЦА", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 року і становить 1 942 980,00 грн.;

- пунктом 1.2 Договору № 4476 передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру;

- згідно з пунктом 5.1 Договору № 4476 орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору;

- орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (пункт 7.2 Договору № 4476);

- строк дії Договору № 4476, з урахуванням внесених змін до Договору № 4476, встановлений з 30.09.2009 по 30.09.2013 включно;

- 22.03.2011 ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" як виконавець та ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА" як замовник уклали договір № 18/11-15 про надання послуг (далі - Договір № 18/11-15), згідно з умовами якого виконавець надає замовнику послуги з використання пілотажного тренажера для тренувань, підготовки та проведення перевірок;

- пунктом 2.2 Договору № 18/11-15 передбачено, що склад, кількість екіпажів, тривалість тренування та строки виконаних робіт визначаються заявками від замовника;

- оплата проводиться замовником шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок виконавця в гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку (пункт 2 додатку № 1 до Договору № 18/11-15);

- на виконання умов договору ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА" направлено позивачу дві заявки для проходження починаючи з 01.10.2012 тренувань на тренажері для 4 пілотів (по 2 згідно з кожною заявкою), по 52 години занять на кожного пілота;

- вартість вказаних тренувань згідно з виставленими позивачем рахунками склала 207 818, 20 грн.;

- 01.10.2012 Підприємством не були допущені на територію заводу льотний склад ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА": інструктор Демідов С.І., пілоти Labibi M.R. і Hassankalhori A., про що складено акт від 01.10.2012 за підписами представників ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" та ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА";

- рахунки-фактури на загальну суму 207 818, 20 грн. ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА" оплачені не були;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі № 5011-30/14874-2012 за позовом ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" до державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про усунення перешкод у користуванні майном, змінено рішення суду першої інстанції у даній справі; відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС", шляхом зобов'язання Підприємства безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на Підприємстві, для допуску до орендованих приміщень згідно з Договором від 29.02.12 № 6143 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності;

- судовими актами у справі № 5011-30/14874-2012 встановлено неправомірність дій Підприємства з недопущення льотного складу ПАТ "Авіакомпанія "БУКОВИНА" 01.10.2012 до тренувань у орендованому ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" приміщенні на підставі Договору № 4476.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства на користь ТОВ "Авіакомпанія "ХОРС" збитків (упущеної вигоди) у розмірі 207 818,20 грн.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками вважаються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з приписами статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила кредитора одержання прибутку. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Суд першої інстанції у вирішенні даного спору, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що згідно з умовами Договору № 18/11-15 оплата послуг з використання пілотажного тренажера для тренувань підлягає здійсненню замовником на користь виконавця (позивача) шляхом 100% передоплати, тобто замовник зобов'язаний був здійснити оплату послуг з використання пілотажного тренажера для тренувань незалежно від надання таких послуг. Проте судом не враховано, що у випадку проведення тренувань до здійснення їх передоплати замовник не звільняється від виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг і повинен виконати свій обов'язок щодо оплати наданих послуг за фактом їх надання.

Крім того, місцевим господарським судом у вирішенні даного спору не враховано специфіки спірних правовідносин, а саме того, що надання послуг позивачем у інший час або іншим особам з метою одержання прибутку можливе виключно на замовлення таких послуг. Рішення про необхідність отримання послуг з використання пілотажного тренажера для тренувань у інший час приймає виключно замовник, а не позивач. Судом не досліджено, чи відкликалася замовником заявка, у зв'язку з ненаданням послуг; у випадку відкликання заявки, чи була замовлена у подальшому послуга з використання пілотажного тренажера для тренувань відповідних пілотів на таку саму кількість годин (52 години на кожного пілота) та чи мав позивач можливість (допуск до приміщення) для надання відповідних послуг.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, задовольняючи позов, у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди виходив безпосередньо із загальної суми виставлених рахунків, які не були оплачені, проте без урахування витрат, які необхідно було б понести для отримання такого прибутку (як-от: витрати на орендну приміщення, в якому розміщено тренажер та проводяться тренування, експлуатаційні витрати, витрати, які пов'язані з відшкодуванням вартості авіаційного тренажеру, тощо), що не узгоджується з визначенням неодержаного прибутку як очікуваного приросту в майні.

Крім того, апеляційний господарський суд жодним чином не обґрунтував підстав, за яких до суми збитків ним враховано вартість тренування чотирьох пілотів, у той час як недопуск до приміщення мало місце щодо двох пілотів та інструктора. Суду належить встановити реальність наміру позивача щодо надання відповідних послуг усім пілотам щодо яких були замовлені відповідні послуги, незалежно від здійснення їх попередньої оплати.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 зі справи № 910/1887/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій